Промінь сонця проб'є долоню,
Як той таки іржавий гвіздок.
Невидимі рани мого полону
В'ють із болю
тернове у серці гніздо.
Невидимі люди не бачать
правди.
А якщо й побачать,
то промовчать.
Я звинувачую світ у зраді.
На чесність і щирість -
сьома печать.
На чесність і щирість -
сезон полювання.
А хто скаже правду -
ходячий мрець.
Тримайте ж,
ось вам моє зізнавання:
Нами геть розчаровані
дух і син, і отець.
Нами геть розчаровані
всі наші предки і діти.
Ми такого накоїли,
що й годі тепер розібрать.
Людство зводить себе
з цього білого світу,
Наче пляму від крові,
якої не відіпрать.
Промінь сонця проб'є долоню
І розіпне мене в мені.
Краще куля свинцева у скроню,
Ніж довіку у цій брехні.