Навряд чи ти отак підеш
як йшли до тебе і від тебе,
лише самотній Бангладеш
вгадає фарби твого неба,
навряд чи ти отак заснеш –
під шум дощу чи шепіт втоми,
дійшовши краю в світі меж –
пиши про нього паліндроми,
пиши про нього навмання,
нехай останнім буде слово.
Мабуть, це краще визнання –
коли без слів відчують мову.