Дивний сон, бочу Бога
В душі моїй тривога
На мене дивлятся очі його
Незвичний погляд пробрав всього
Зразу запитав царя свого
Боже мій святий небесний
Вчому причини зла людського
Пропав образ творця тілесний
В очах все темно різко стало
Делко там щось засіяло
Повільні кроки шли туди
Біля вогників письменників труди
Сотні тисяч книг життя
Деякі на підлозі як сміття
Інші на полицях гарні
Чути крики химерні книжок....
Бачу вряд стоять друкарні
Штампують слова яскравих днів
Багато зних простих безхмарних
Чи буквами чорними лише один гнів.
Мільярди записаних наших думок
Підсумки секунд серця биття
Останніми сторінками завжди каяття
Тільки чорнило ними зацвіло
Ноги вже далеко завели мене
Бачу яму пустих не початих,
Думок людськими руками розмитих.
Біля них книги жінок обвитих
Далі вітер тіло несе
Попереду довге хмарне шосе
Історії незакінчиних славних людей.
Не змогли змиритися вироку судів!
Ще глибше далі вниз і вниз
Смердючій запах землю тут прониз
Все в болоті в повітрі жах
Тут сторінки вбивць життів!!
Гниють ті суки за долю братів...
Голос гучний прорізав слух
Відповів нарешті святий дух
Вогонь в серцях дарував я вам
Перо чорнила взяв ти сам
Пиши свій текст давай,
Порятунку в мене не благай,
Все що треба навкруги...
Винні не боги а ваші руки...
Життю прекрасному відкритті двері
топити душі заради імперій
В чому винен...