Якби мені очі, щоб не плакали,
І вії сухії, як трава в серпні,
Якби кругом поле, щоб із злаками,
Але ж п'яти коле молода терня.
Якби мені серце, щоб не чуяло,
І подуми світлі, як роса зранку,
Якби пестив вітер, та не з кулями,
Та щоб обвівав, а не ламав ґанки.
Якби мені меду, щоб без домішок,
І страв, хай звичайних, тільки лиш з сіллю,
Якби більше щирих, та й всім посмішок,
Тоді б ми не знали, що таке війни!
17-06-2015 В. Пригорницький