У букет я хмарини збирав
У букет я хмарини збирав
І тобі дарував їх, кохана.
Я дивився на тебе з небес,
З-поза хмар, без жалю і омани.
Я вплітав у букет срібний дощ
З голубими сумними очима…
Дарувати я квітів не встиг…
Бо, лишивши любов за плечима,
Я не зміг повернутись,пробач,
Нас вінчала лютневая хуга.
Не зумів захиститись від куль
І лишити загиблого друга.
Я на мертвім граніті лежав,
Відчуваючи дихання волі,
Думав, що утомився й упав,
Наче й роки минули поволі…
І над сивим правічним Дніпром
Янгол Гідності крила розправив,
Я з ним, вільний, злетів до небес –
Понад світом законів і правил,
І я, вільний, заходив до хат
Ворогам бо – незримий – прокляття
На землі, де мене вже нема
Чи все так, як ми мріяли, браття?
…Я дарую травневі дощі,
Й відступає зима обережно,
Крізь сніги проростають квітки,
Бо ж у Янгола сила безмежна!
Автор перекладу
Людмила Дмитриева, Бердянск
Оригінал : http://www.stihi.ru/2014/12/15/974
Автор вірша Сенаторов В.А. Луганськ