час

Иван Бойчук
Відстань, так далека вона
Тяжка.
Та Коли дівчина кохана
Всесвіт.
Стає він зовсім маленький.
Думки.
Як світлий аркуш біленький
Життя.
Стає яснішим в густому тумані
Малюєш
Мрії давно ті задумані
Оживають.
Картини, гори, книги, моря
Тьма.
Набуває сенсу, непотрібно ліхтаря
Час.
Стане земля, зупиця він
Квіти.
Розквітнуть,зламають кам'яність стін
Сонце
Незможе воно так світити
Серця
Збудуются з них великі мости
Відстань.
Що зможе бідненька ота