Сутінки заглядають в кав'ярню...
Їм цікаво,
Як кидаю цукор у каву,
Як наливаю гарячі вершки...
Ясноокі
Зчитують мрії мої солодкі
Й злизують наче
Вершкові мої думки...
Цукор у каві тане,
Сутінки тануть в ночі...
Вершками в думках хмари,
Вершками у мріях море...
У мріях цілунки цукрові
І кавові очі,
А в них таке звабливе: "Хочу!"
Романтичне крізь ніч "Only you"
Романтичні малює бажання...
Але ж, я вже не вмію лю...
Я вже тисячу літ без кохання...
Може пити міцнішу каву ?
Може воно без кохання ліпше ?
Звідки ж тоді надихання ?
Для кого ж пишу свої вірші ?