Ти не моя...

Стоїть верба, в зажурі, похилила віти,
Та ніби плаче за тобою, як і я,
А щастя було так багато, ніде діти,
Та все пройшло, я вже не твій, ти не моя...

Вечірній вітер, не розчеше твої коси,
І не зігріє душу, вранішня зоря,
По нам з тобою, не заплачуть верболози,
Бо все пройшло, я вже не твій, ти не моя...

Стоїть верба, в зажурі, похилила віти,
Чомусь засохла,  лист останній вже зів'яв,
А листя було так багато, ніде діти,
Та все пройшло, я вже не твій, ти не моя...

Трава шовкова, знов вбирається у роси,
За нами плаче ніби, навіть і земля,
Та інше все, не та трава, не ті і роси,
Бо все пройшло, я вже не твій, ти не моя...

Стоїть верба, в зажурі, похилила віти,
Туман над річкою який, - піди, поглянь,
А щастя було так багато, ніде діти,
Та все пройшло, я вже не твій, ти не моя...