Ніч безборонно задмухує вікна квартир,
Спалахи фар і цятки ліхтарів придорожніх.
Темінь кошлата збирає багатий ясир,
Та скористатися ним все одно неспроможна.
Хоч, наче спрут, оплітає найменші кутки,
Чорне чорнило розхлюпує густо, без міри.
Саме в цей час жовтолиці гарячі зірки
В плахті шовковій старанно випалюють діри.
І через них ллється світло з незнаних висот,
І,нашвидку поєднавшись у пари з вітрами,
Десь поміж вулиць широких веде хоровод,
І аж до ранку босоніж гуляє дахами.
І вже коли рожевіють повіки землі,
Світла стає в піднебессі багато-багато,
Селиться знову воно на віконному склі,
І не спинити це чудо пітьмі, не здолати.
25.01.2016р.