Все квітне на землі родючій,
Такої в світі, зась, нема.
На ній народ живе співучий,
Найкращий, щирий, зокрема.
Люд заповзято працьовитий
І в посівну та й у жнива,
В буденний час, без оковитой,
У полі на ланах співа.
Співає серцем та душею,
Життя оспівує, любов.
Чутливо, щиро, не лише' я,
Наважусь заспівати знов.
Привітні люди та гостинні,
Запросять Вас завжди до столу
Та склянку випити Ви винні,
Смачнішой не пили' ніколи'.
А борщ такий,- стоїть що ложка,
По юшці плавають скалки',
Борщу, спочатку, сьорбнеш трошки,
А поруч, ось, і пампушки'.
Дихнути ніяк, пхають каші,
Нагодувати їдока,
А бабця каже мамі Вашій,-
Налий ще, доню, молока.
Спочити, гостя поважають,
Найм’якше ліжко віддадуть.
На добрані'ч ще побажають,
З кімнати тихо самі йдуть.
А на свята' гуртом зберуться,
Повітря пісню рознесе.
У такт разо'м серця заб’ються,
Любов в душі понад усе.
Такою знав свою країну,
Любив її та поважав.
Крук чорний-Захід Україну
Спаплюжив, скривдив, зґвалтував.
А ще «свої» допомагали
Країну-неньку розпинати.
Її, матусю, убивали,
Старих, малих, палили хати.
Це «людожери-свідомісти»
Людей в Одесі та в Хатині
Живцем спалили, як садисти,
Різня кривава на Волині.
О, моя доле,Україна,
Чи ти піднімишься з колін?
Чи будеш всім ти, як родина,
А не гіркою,як полин?
Чи згине та лиха навала,
Зігнула що тобі хребта?
Бажаю справжньою, щоб стала,
Любима та людська, ота. 20/02/16г.