Прилетіла зозуленька
До моєї хати,
Cіла під стріхою,
Почала кувати.
“Ой скажи зозуленька,
скільки мені жити?”
Та замовкла птаха,
Пізно вже лічіти.
Mоє ceрце охололо,
Від суму та болю,
Той занепад, що навколо,
Розум поневолив.
Що робити коли править,
Нами вража воля,
Невже знову все втрачати
Наша клята доля?
Підкоритись вовчій зграї,
Господа забути?
Жити так як ці шахраї
В їхній вир пірнути?
Ні! Не зраджу я Ісусу,
Хоч життя втрачаю,
Я любов свою як факел
У руці тримаю.
Раджу всім я, схаменіться!
Не живіть рабами
Вірте в Бога, і тоді,
З вас спадуть кайдани.