Правда стара і страшна, коли гола.
Звісно, на подіумі не покажеш.
Треба нову, молоду, в макіяжі,
Платтячко куце, вуалі до полу,
Вії наклеєні, очі невинні,
Загадка й вигадка, модні журнали.
В правди нової фанатів чимало.
Дід кутюрье заслинається з міні.
Сукня коротка, як пам’ять дівоча,
Взяти окремо – уміститься в жменьку.
Вийде на очі війна молоденька
І шаленіє все плем’я морлоче.
В зграї фанатів заводиться кожен,
Як АКМ лібідо між ногами.
Сиві бешкетники тайної ложі
Шиють куценьку, розписану пам'ять.
Тут і питання встає мимоволі –
Краще забуть, чи забути не дати?
То, не погано б, у німців спитати,
Тим, хто не спробував їхньої долі.