Чудо–громо-блискавиць
описать не можу,
хоч небесна ця симфонія
всіх тривожить,
незбагненна ця краса
і велика сила.
Хмари сивого дощу
землю оповили.
Вітер віти вигина,
хмари підганяє,
між небесних гір
блискавка літає.
То легесенько черкне
вогняна пір’їна
неба синього блакить,
хмари диво–крила,
то запалить небо все
вогняна стріла,
то прямісінька–пряма,
то ламана вся.
То поцілить блискавка
прямо до землі:
чи то в дерево високе,
в антену, в дроти.
І супутник вірний
для блискавки – грім
про її старання
сповіщає всім.
Кожен її розпис
на небесній сфері
голосно доносить
у вікна і двері.
Він гримить, гуркоче,
в барабани б’є,
то тихенько, то сильніше,
а то голосно так виграє,
що травиця
листочки згортає,
а людина
до землі припадає.
Тисячі років так буває:
Грім гримить,
Блискавка сяє,
Небо все двигтить,
Дощик поливає...
червень 2013р.Павлівка