В том мире злом, холодном, трудном,
где счастье,- там прощаний боль,
простим ли мы с тобой друг-другу
печаль ту, посланну судьбой?
Иль будем век страдать, кориться?
Но вот за что, о Боже мой!
За то, что сердце колотиться
посмело в нежности немой?!
За посланные те приветы?
За тихий взгляд, что так пьянит?
Пусть это солнышко посветит.
Тоска пусть эта прозвенит.
У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
посміло в ніжностті німій?!
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п,янить?
Нехай це сонечко посвітить.
Нехай ця туга продзвенить.