Зараз близько третьої години ночі.Це не важливо,адже в моїх думках-день, а в руках стара гітара та книга поряд...Так,мені треба знайти свою душу,та трохи світла нащупати...Зараз потягнуся за вмикачем...Тільки подумати! Я знайшла його, але не її. Я ніколи її не відшукаю,прикро,але можна витримати.
Сьогодні мені здавалося що я тримала за руку тебе, хоча тримала за руку зовсім іншу людину.Ти ріка моя,та море.Я поклала свою голову на твої коліна цієї суботи, ти не заперечувала,я тобі не заважала...Дякую за все...Та зараз вже йде четверта година...Ранку напевно.Мені хочеться битись в істериці,тому що я відчуваю огиду,образу,нікчемність,бо не потрібна тобі.
Але ти не відпускаєш...Навіщо тобі я?