Не в світ, не в Рим – дороги всі додому.
Наш край для українців – гасло файне.
Ну, як же не для нас? Для нас, звичайно.
Та що, нема тут місця більш нікому?
І що мені, добродії, робити
З могилкою матусі-росіянки?
Чи хабара нести несамовитим,
Чи то мерщій вивозити останки?
Чи відректися від друзяк євреїв,
Мабуть і від татар, і від грузинів,
Чи і мені під рідним жовто-синім
Не стане місця у Гіпербореї.
Чи може хтось і прапор хоче інший,
Щоб не було ні неба там, ні жита.
Тоді вже, звісно, в хаті не полишать,
І взагалі вже не дадуть і жити.
Мабуть-таки те гасло – не найкраще,
Вже запевняю, як людина в віці.
Всім місця вистачить, крім тих, хіба що,
Кому завжди не вистачає місця.