Так холодно у перший день весни,
Проміння сонячне не відігріє душу,
Зруйнована я кришталем сльози,
І зустрічати новий день самотня мушу.
Так холодно без дотику твого,
Останніх поцілунків смак змиває кава.
Я - зламане пташинеє крило,
Що пам'ятає небо та до землі припало.
Так холодно не знати, де ти є,
І уявляти знов твої кохані очі,
Немов мене у прірву біль несе,
За наші спогади тримаюся щомочі.
Так холодно, що серце завмира,
Знесилене розлукою, немов зимою,
І, стомлене, продовжує биття
Тому, що воно марить зустріччю з тобою.
Так холодно. Півсвіту поміж нас
Продовжує свої буденні звичні справи.
Оголене кохання без прикрас,
Тендітне та міцне, полонить до нестями.
01.03.2015