Із циклу «Невольницькі пісні»
Єврейські мелодії
«Як Ізраїль діставсь ворогам у полон…»
Як Ізраїль діставсь ворогам у полон,
то рабом своїм бранця зробив Вавілон.
І, схиливши чоло, подолані борці
переможцям своїм будували дворці.
Тії руки, що храм боронили колись,
до чужої роботи з одчаю взялись;
тая сила, що марна була на війні,
будувала підвалини й мури міцні.
Все здалось до роботи: перевесло й шнур,
плуг, сокира й лопата виводили мур,
всяк, хто мав який знаряд, мав працю собі,
тільки арфу співець почепив на вербі.
Леся Украинка
Из цикла «Невольничьи песни»
Еврейские мелодии
И, когда был врагом взят Израиль в полон,
враз рабом своим сделал его Вавилон.
И, потупивши взоры, бойцы и борцы
строить для победителей стали дворцы.
Люди те, что свой храм защищали в бою,
от отчаянья гордость забыли свою.
Сила, что бесполезной была на войне,
возводила фундаменты чуждой стране.
Всё сгодилось там для возведенья стены:
плуг, топор и лопата не знали цены,
с инструментами шли и дурак, и мудрец,
и лишь арфу на вербу повесил певец.
Перевод с украинского
Алексея Бинкевича
Леся Українка
Із циклу «Невольницькі пісні»
Єврейські мелодії
«Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі…»
Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі!
Певне, серце Господь тобі дав із твердого кришталю:
ти провидів, що люд буде гнить у ворожій тюрмі, –
як же серце твоє не розбилось від лютого жалю?
Як ти міг дочекатись, чи справдиться слово твоє?
Роєм стріли ворожі на божеє місто летіли, –
певне, чарами ти гартував тоді серце своє,
що на ньому ламалися навіть ворожії стріли!
По війні ти на звалищах міста лишався один,
і палкі твої сльози точили холодне каміння,
і луна розляглась така серед смутних руїн,
аж найдальші нащадки почули твоє голосіння.
Єреміє! ти, вічная туго, тебе не збагну:
як же серце твоє не розбилось від лютого жалю?
Бо джерело гаряче і скелю зрива кам’яну.
Так, було твоє серце з твердого, міцного кришталю!
2.12.1899
Из цикла «Невольничьи песни»
Еврейские мелодии
Леся Украин
Слушай, Иеремея, пророк в злополучном ярме!
Сердца твёрдый хрусталь получил ты – то Господа воля:
ты провидел, что люд будет гибнуть во вражьей тюрьме,
как же сердце твоё не разбилось от лютого горя?
Как ты мог дожидаться, а сбудется ль слово твоё?
Роем стрелы врага на господню обитель летели, –
видно, чарами ты закалял где-то сердце своё,
раз не брали его даже самые прочные стрелы.
На развалинах города ты оставался один,
и разбитые камни несли слёз горючих потоки,
и пугающе эхо катилось средь скорбных руин,
так, что слышать смогли плачи те и потомков потоки.
О, пророк! Ты – печаль, только я одного не пойму:
как же сердце твоё не разбилось от яростной скорби?
Ведь горячий источник способен смести и скалу.
Значит сердце твоё удержали хрустальные корни!
Перевод с украинского
Алексея Бинкевича