Магия свежего снега.
Утром, когда ты, маленький, выходишь на холодную веранду,
еще такой заспанный, теплый, как маковый пирожок
и смотришь зачарованно в сад.
Белый, белый рыхлый снег
лежит на яблонях, грушах, вишнях.
На земле, что не успела ночью замерзнуть.
Еще не прометена дорожка к погребу, к колодцу,
а лишь до ворот.
И все! Тебе уже не спится.
Хочется поскорей одеться и во двор.
Какое там какао, какой завтрак!
Где мои лыжи, где санки?
Падает снег седьмой час подряд.
Сечкой сыплется. Хлопьями кружит, ложится на кроны, покрывает все:
дома, авто, чудаков таких, как я.
Иду по лесопарку, в тёплой "Парке",
пробиваю дорогу "Мартинсами", зашнурованными до колен.
Ели и клены, дубы и туи в белых халатах стоят уснувшие,
замаскировались. Падает снег. Жизнь идет.
Из круга в круг, из эллипса в спираль.
Магия снега не выпускает никогда
из своих нежных, мягких лап.
P.S."Мартинсы" - ботинки со шнуровкой, разработанные Клаусом Мартенсом.
"Парка" - тёплая куртка.
Магiя Снiгу
Валео Лученко
Магія свіжого снігу.
Вранці, коли ти, малий, виходиш в холодну веранду,
ще такий заспаний, теплий, як маковий пиріжок
і дивишся зачаровано в сад.
Білий, білий пухкий сніжисько
лежить на яблунях, грушах, вишнях.
На землі, що не встигла вночі замерзнуть.
Ще не прометена доріжка до погребу, до криниці,
а лише до воріт.
І все! Тобі вже не спиться.
Хочеться хутчій вдягнутися і на двір.
Яке там какао, який сніданок!
Де мої лижі, де санки?
Падає сніг сьому годину поспіль.
Січкою сиплеться. Лапато кружляє, лягає на крони, вкриває все:
будинки, авто, диваків таких, як я.
Іду лісопарком в парці теплій,
пробиваю дорогу мартенсами, зашнурованими до колін.
Ялини і клени, дуби і туї в білих халатах стоять заснулі,
замаскувалися. Падає сніг. Життя іде.
З кола в коло, з еліпса у спіраль.
Магія снігу не випускає ніколи
зі своїх ніжних, м'яких лап.