Забудь моi очi проклятii
I посмiшку тую брехливую.
Питав: Мене вiчно кохатимеш?
Ти будеш зi мною щасливая?
Згадай, як соромились губоньки
Тремтiли i тебе цiлуючи,
Говорили:Ах ти мiй дурнику,
Бажаеш зi мною розлучення?
I пильно дивилась, i ласково
На тебе свома оченятами
I раптом здаеться все казкою-
Ти чуеш : "Я вiчно кохатиму"
Навiщо повiрив ти губонькам?
I хто тепер iх цiлуватиме?
Де ж очi що люблять полум`яно?
У маревi зникли проклятii