Останній промінь сонця проглядає
небесну знать пробудить на літа
на стіл душа козацька накриває
вечерю знатну за вікном весна.
Небесні ластівки вже незабаром
прибудуть з теплих лагідних країв
і небо обіймаючи як хмари
літати будуть високо як тінь.
І сонце сходить високо над полем
вже розпустились на дубах бруньки
гаї зелені будуть зовсім скоро
моя душа бажає на віки.
Траву зелену зранку проглядати
духмяні квіти бачити з вікна
не будемо лягати більше спати
блакитна ніч і за вікном весна.
Срібляста річка зранку розіллється
в минуле піде перший білий сніг
бо сонця промінь сильній не здається
під березневим небом тане лід.
Блакитне небо і високі зорі
засвітлюють весінню ясну ніч
так будемо вітатися з весною
бажанням бути з нею пліч о пліч.