у тиші.
в гармонії із собою
є більше,
ніж неба над головою.
вночі
я ніби втрачаю віру
у тих,
хто завше вселяв надію.
як скажуть,
що зараз життя таке, -
зневажать
усе, що існує живе.
можливо,
то люди такі складні -
мрійливо
існують на самоті.
а потім
на час чіпляють провину,
що мов би
життя їх зведе в домовину.
та досить.
зумійте ж визнать помилки!
вас просять
завчасно робити зупинки.
не більше,
ніж неба над головою,
не менше,
за ніжний дотик рукою.
зумійте
побачить свої негаразди,
і дійте,
та все не прийде одразу.
нам час
потрібен на зміни,
щоб враз
не впізнати людину.