Надвечір’я.
Туман над водою,
Вже стелитися тихо почав
Знов отару жене з водопою,
Молодий загорілий вівчар
Розбрелося село під горою,
Затихає по волі у сні
На верхів`ї смереки старої
Догоряють проміння ясні.
Біля річки палає багаття,
Де покошена стигла трава
І яскрава краса Прикарпаття,
Нам знайомі пісні навіва…
Де б не був я, моя батьківщина!
Я до тебе звертаюся знов:
Україно, ти ненька єдина,
Наша доля, та вічна любов!
10.10.2015 р.