Вважаєшь,… душі помертвіли,
Так вийшло, душі… тихо скніють.
Або ж замовкли, чи німіють.
Та вже не чують з неба співів.
Така біда, така розпука
Що павутиння ткуть бездумно
Забули все, що є розумним,
Та потихеньку мре наука.
Наука роздумів, та слова,
Що говорили, без обману.
До палачів та до тирану
Та по церквам, в промові богу.
А зараз, мовчки ставим свічку,
Тихонько славу промовляєм.
Клянемо тих, кого не знаєм.
Та знову з словом та до річки.
Вона, з водою, скине роздум,
Забуде образи свавілля.
Та знову нам обманні грози
Та забуття, та соне зілля.
Херсон
04.03.16