Сила силенна розмаю спокус...

 
 
Сила силенна
             розмаю спокус
витанцьовує
             грає, бентежить
бешкетує...
Мовчу  -  ані пари із вуст
бо, весна,
        я тобі не належу...
Що ж, пограємо, люба...
            завдовжки в життя?
чи на дні березневі квіткові?
Як  брунькують флірти,
          щкереберть почуттів,
Все одно... то - чекання двобою
Зауважу, спокуснице: знаю себе
      всі твої вихиляси - на марне...
Так - бемольная  осінь
               мене береже    
від мажорів
            дієзних примарних... 
 Може,так?! Може, ні?!               
            посміхаєшся ти 
Посміхаюсь і я:
              ти же бачиш
Так у снах -  ти, весна
          в серці - осінь ясна
Та не туга,
            а світло любові...