Коли нас матусенька у світ породила,
Вишеньку й черешеньку в саду посадила.
Нам щасливу доленьку на них загадала,
Ягодами спілими щедро пригощала.
Діточок ріднесеньких, берегла мов квочка,
Завжди було весело, любо у садочку.
Вишнями, черешнями ми солодували,
Ті чаріні ягоди силоньку давали.
Мов жаринки ягоди, зелені листочки,
Стали вже дорослими і сини, і дочки.
Розлетілись дітоньки, сумно біля хати,
Постаріли вишеньки, посивіла мати.
Діти світ побачили, далеко літали,
Та до мами рідної завжди повертали.
Вишеньки й черешеньки, хоч старі та пишні,
Найсолодші ягоди з маминої вишні.