Гумилёв.Перевод на украинский.
Баллада
Пять коней дарував мені друг Люцифер
І одну із рубіном обручку,
Щоб спроможен дістатись до глибин печер
І побачити в небі красиву дівчину.
Коні пирхали,били копитом маня
Понеслись на широкім прсторі землі,
І я вірив,що сонце це доля моя,
Сяє ніби рубін в золотому кільці.
В ночах зоряних моря і вогняних днів
Я тинявся,не бача тиняння кінця,
Я сміявся з пориву могутніх коней
Й блиску золота мого кільця.
Там в свідомости-висі – божевілля і сніг,
Та коней я вдарив свистячим бичем,
Я на висі свідомості справив їх біг
І побачив там діву із смутним лицем.
У голосі тихім чулись звуки струни,
В дивнім погляді відповідь з питанням злились
І вІддав я обручку той діви луни
За зрадливий відтинок розкиданих кос.
Насміявшись з мене,зневажая мене
Люцифер розчинив мені врата в пітьму,
Дарував він мені вже шостого коня -
Відчай було наймення йому.
Баллада
Пять коней подарил мне мой друг Люцифер
И одно золотое с рубином кольцо,
Чтобы мог я спускаться в глубины пещер.
И увидел небес золотое лицо.
Кони фыркали,били копытом маня
Понестись на широком пространстве земли,
И я верил,что солнце зажглось для меня,
Просияв,как рубин,на кольце золотом.
Много звёздных ночей,много огненных дней
Я скитался,не зная скитаньям конца,
Я смеялся порыву могучих коней
И игре моего золотого кольца.
Там на высях сознанья – безумье и снег,
Но коней я ударил свистящим бичом,
И на выси сознанья направил их бег.
И увидел там деву с печальным лицом.
В тихом голосе слышался голос струны,
В странном взгляде сливался с ответом вопрос,
И я отдал кольцо этой деве луны
За неверный оттенок разбросанных кос.
И,смеясь надо мной,презирая меня,
Люцифер распахнул мне ворота во тьму,
Люцифер подарил мне шестого коня -
И Отчаяние было имя ему.