Каже раз корівка мати
До синочка, до теляти:
- Переглянь оці світлини,
Там наш родич, любий сину.
Шле з Тибету всім уклін,
А тому незвичний він.
Довге хутро завжди носить,
Не страшні йому морози.
Має гарну назву – Як!
- Як?! – пита телятко. – Як?!
Ну, кажи скоріш, матусю,
Як до родича звернутись?
- Тож, кажу, це дядько Як!
- Як?! – пита теля. – Це як?!