Самотність, то кажуть хвороба,
Найбільша хвороба душі.
Вона, наче чорна роба,
Як сотні чужих віршів.
Самотність - мала ще дитина,
Яку вже покину ти,
Де серця мого половина
Зламала свої мости.
Сидить собі, тихо плаче,
Жаліють її світи.
Навіщо тобі, юначе,
Від неї кудись іти?
Самотність, тобою змучена,
Покине цей рідний край,
Бо мною вона приручена,
Бо п'є вже зі мною чай.