***

Иван Галета
 
Рік тому з тобою
Мовчки ми зустрілись.
Холодно обоє
В очі подивились.

Але дні промчались,
За полями скрились.
Рідко ми стрічались,
Тільки часом снились.

Мимо ми ходили,
Наче в жмурки грались,
Очі твої милі
Чомусь посміхались.

Мовчки я схилився,
Мимо я проходив.
Вслід тобі дивився,
Слова не знаходив.

І коли весною
Ми зійшлися знову —
Мов чужі, обоє
Почали розмову.

Я не міг сказати,
Хоч балакать вмію.
Ти ж пішла до хати,
Забрала надію.

Я стояв, мов вбитий,
Не поворушився.
Темрявою вкритий,
Вслід тобі дивився.

Гордою ходою
Ти пішла, не стала.
Хоч була чужою,
А близькою стала…

У вікна заглядає
Ось вечір весняний.
Земля наряд скидає
Свій ніжно-голубий.

Лиш сутінки тривожить,
Встає печаль жива..
Невиплакані сльози,
Несказані слова.