Дорогие мои, сестры!
Искренне поздравляю вас с праздником!
Желаю вам счастья и мира, любви и вдохновения в непростой жизни нашей!
Обнимаю, целую, низко кланяюсь вам.
Позвольте поздравить вас поэзией любви, нашего земляка, известного поэта и прозаика Анатолия Загравенко:
+++
Накупані в джерельно-чистих водах,
святкуємо свій потаємний шлюб.
Як любо теплий відчувати подих
й вологу пити із вишневих губ.
А ти земна і разом з тим небесна.
Замало слів, щоб виразить чуття.
Ти обернула осені на весни,
перевернула все моє життя.
Ти світишся так сонячно, кохана,
і я - як лель у променях твоіх.
В гущавині вкраїнської савани
сам Бог благословляє нас на гріх.
Ще з ким таку пізнаю насолоду?
Палкі признання шепотів кому б?
То дай же ще відчути теплий подих,
Вологи спити із вишневих губ...
+++
А того ти й не відаєш у снах,
що викрадаю я тебе щоночі.
І несучи, як сонце, на руках,
дивлюся у твої закриті очі.
І лиш мені в ту осіянну мить
ти ніжно усміхаєшься, коханна,
допоки в небі срібро зір тремтить,
і стеле місяць промені багряні.
Полеж в моїх обіймах горілиць,
красиво й вільно розметавши груди.
Спочинь хоч так від клопоту й дрібниць,
допоки міцно сплять недобрі люди.
Отак жіночій і звікуєш вік
в моїх жаданнях райдужних і мріях.
Я, може, старомодний чоловік,
але тебе кохаючи, лелію.
+++
Найавгустіша світлосте жіноча,
чи знаєте, як палко Вас люблю?
Найбільше Ваші мудрі й гарні очі
з іскринками в живому кришталю.
Моя Ви добра і солодка муко,
жадання вічне, мріє чарівна,
поцілувавши Вашу ніжну руку,
невільно станеш п'яним без вина.
А мови гречні й вишукані звуки.
Від них мені, аж подих зупиня.
То - щастя після кожної розлуки
торкатись легко Вашого вбрання.
Я не знаю как эти слова перевести, но почувствовать их сердцем очень даже можно.
Искренне, Валерий.
стихи напечатаны в сборнике поезии "Мед полынный" ( "Меди полинові").