***
Чи набрунькується гілля?
Чи встигне вгрітися земля?
Чи запарують косогори?
Чи іван-чай ще зацвіте?
Чи знову хуга замете
по сіро-чорних коридорах?
Чи вздрію ще, коли струмки -
тугі, напористі, шумні -
з гори прорвуться на долину?
Вербові котики мені
зогріють погляд в чужині?
Я діжду їх - ачи загину?
Чи ще кульбаби вздрію цвіт?
А білі ночі? Переліт
гусей, качок, урочих крижнів?
Чи може кілька чорних брам
склеплять уста мені? Затям:
це може статись в кожнім тижні.
А вже коли тепла діжду, -
гайну по сопках, упаду
лицем в траву - ридати буду,
що ще одна мені весна -
хай і убога, та красна -
і до арешту, і до суду.
***
Весна придёт ли для меня?
В полях прогреется ль земля?
Дохнут ли паром косогоры?
А иван-чай мне зацветёт?
Иль снова вьюга заметёт
по серо-чёрным коридорам?
Увижу ль я, когда ручьи,
тугие, шумные, ничьи -
с горы прорвутся на долину?
Согреют взор барашки мне
в чужой холодной стороне?
Дождусь ли их - а может, сгину?
И одуванчики - вот-вот?
А ночи белые? Полёт
гусей и уток, ярких крыжней?
А может, чёрные замки
замкнут уста мои? Пойми:
вдруг это - на неделе ближней?
А вот когда тепла дождусь -
айда по сопкам, упаду
лицом в траву - и плакать буду,
что мне ещё одна весна -
хоть и убога, да красна -
а там - пускай их! - снова судят.