Такої от ночі зненацька на відьму старіють.
Одчиняться двері скрипучо, і протяг влетить.
Погасне огнище,
І пишна його берегиня
Обернеться у порохню.
Сердешна моя, чую лемент твій і голосіння.
На погук твій мчать вже вовки.
Хай виють вони, щоб не чутно було йойкотіння
З яким я до тебе, кохана, нестиму труну.