Підійду, обійму тебе тихо за плечі,
Пригорнуся, відчую твій стомлений подих.
Ти зі мною – і більше нема порожнечі,
Я з тобою – немає сумнівів жодних.
Покладу свої руки в твої теплі долоні,
Що кохаю без тями в очах прочитаєш.
Ми ж обоє знаходимсь у любові в полоні
І здається, назавжди ми тут. Відчуваєш?
Разом ми, як говорять в народі, до скону,
Долі стежки сплелися в єдину дорогу.
І хоча різні дуже з тобою при тому,
Вдвох щасливими буть ми отримали змогу.
©Юлія Черниш, 05.03.2016г.