На http://www.stihi.ru/2016/03/03/4575
О том я не заплачу, что туманом
Растаяло в рассветах серо-сонных…
Оплачет дождь весенний те обманы,
Что совершили мягкие ладони…
Духов тех, нелюбимых, ароматы
дыханье первых прОлесок заменит.
Земля чернеет, будто виновата,
в прогалах, где цветы взошли из плена.
Терять я не боюсь – не из пугливых!
Что было, то прошло, прибудет свежесть.
Весна моя летит на крыльях дивных,
Замесит солнце в кадке счастья нежность.
10.03.2016
Не буде слiз...
Не буде сліз по тому, що туманом
Розтануло у ранках сіро-сонних...
Відплаче дощ весняний за оману,
Яку здійснили лагідні долоні...
І запах перших пролісків замінить
Парфуми аромату нелюбові...
Проталини чорніють, мов провини...
З них квіти виглядають кольорові!
Втрачати не боюся, не з лякливих!
За тим, що відбуло, прибуде свіжість.
Здіймається весна моя на крила,
Летить місити сонце в щастя діжі!
Иллюстрация из интернета