Земле

Азазил
розумію що край мій в облозі
полумію крізь крицю
в дорозі
розглядаю зірки на морозі
по годинам розірваным йду
не гадаю а лише жадаю
підломили хвилину матаю
зачинили родину мою
у гаю що за хлівом
в раю
пам'ятаю що зріс на Вкраїні
закохали берези тверезо
небо сіре загорнуте в іній
у блакитному мареві лезо
запишався тобою мережо
мої думки лише тобі
не лишай мене
прошу
не йди
не покинь мене
обійми
рідна ненька мабуть помилилась
покохала не тих
підломилась
приласкала гадюку до серця
відімкнула забутую скриню
по криниці очами мерця
милуватися двум озерцям
стиглим полем
стилим горем
морем темним
синім небом загорнутим в іній
по годинам розірваним йду
не гадаю а лише жадаю
підломили хвилину - латаю
поховали надію мою
у гаю що за хлівом
в раю