Так багато вже минуло днів.
Вже ти забув, як звать мене.
A я ще пам'ятаю, як ти від мене млів.
Сука,досі серце до тебе зове.
Сурове життя, сурові закони.
Ти отримуєш те, що хотів менш за все.
Усі ті на білій стороні кричать, що це забубони,
та що тимчасове, мине.
А в мене болить,сука, дуже болить.
Особливо по осіні,як жахливо.
Чому у багатьох проходе вмить?
А в мене ні? Ти ба, особлива.
Вже ти забув, як звать мене.
А я ще пам'ятаю голос твій і очі.
Та коли це,сука, все пройде?
Як набридло міркувати зранку до ночі.
Одна й та сама пісня по сто разів,
постійні маски на обличчі.
Чому я так не можу, як ти зумів -
забути найрідніше,та потім дивитись в очі.