***

в холодній кухні грілася вином,
та спогадами роз'їдало душу,
і чулось шепотіння за вікном:
"забуду все, я матиму, я мушу!"

на дворі вітер гнув гілки додолу,
на кухні міль літала біля стелі,
їй так набридло рухатись по колу
на цій брудній іржавій каруселі.

врятує хтось? - кому вона потрібна?
сама врятується? - чи вистачить їй сил?
чи варто? може спроба хибна?
усе мине, залишиться лиш пил...

все буде як завжди, але без неї,
лиш келих на столі та старі плями,
до біса ці дурні ідеї!
їй вже давно пора прийти до тями.

давно вже час забути про вчорашнє,
позбутися думок про нездійснене,
її думки нагадують мурашник,
і роз'їдають мізки їй щоденно

до біса все! рятується вином,
втомилася, на ліжко прилягла,
і чулось шепотіння за вікном:
"забула все, я мала, я змогла"...