Живе та стогне Україна,
Та тихо сльози свої л'є,
Своїми ж згноблена країна,
Аж дихать смуток не дає.
Народ мовчить, лиш очі тупить
І рот закритий на замок,
А багатій доллАри лупить,
Щоб зайвий викопать ставок.
Та що ставок? Вже цілу річку
Та владу мати у руках,
Доньці в придане стразів стрічку,
А не жіночу в рушниках.
А сину Бентлі в презент дати,
Дружині Майбах прикупить,
Та тільки думає-де взяти,
І як цих євро десь схватить?
А де схватить, як не в народа?
Зі стариків та малюків.
Як обійти таку нагоду?
Як здерти шкіру з батраків?
Забрати в тих, хто ще працює,
Хто в школу ходить та садок...
Він у душі гопак танцює,
Готує новий всім "кидок".
Народ мовчить, кусає губи,
Звиває нерви у клубок,
Зціпивши серце, ніби зуби,
Мовчить покірно у платок.
І де ж Шевченко наш далекий?
Якби з могили він восстав,
Мабуть би з глузду з'їхав предок
І ошелешений упав!
Як жити далі, що робити?
Як стати сильними всім нам?
Як Щастя-Долю заробити
Не нам уже, хоча б синам...
2012 г.