Моя колиско, квітко-Україно,
Моя надіє, ти для мене ; все.
Доріг багато, та одна-єдина
З дитинства в серці споришем росте.
До тебе, мамо, лину я душею,
До тебе, рідна, рвуся із ярма.
Ти ; вічна, і лишаєшся моєю,
Коли "мого" нічого вже нема.
І я щаслива, я багата й сита,
Бо я в любові змалечку росла.
Моя ти нене, ніжна і красива,
У мене доля ; вся з твого тепла.
І любить серце, любить аж до болю
Вишневі сни і мамині казки…
Блукаю світом у душі з тобою,
Ховаю щастя від очей людських.