Перевод с украинского:
О, чудо-вечера!..студенты все басисты.
Мазурка, чардаш, вальс и танцы всех времён.
И приходила к вам испанка Карменсита.*
Любила танцевать: на то она Кармен.
И кабальеро с ней кружил, что ей неведом,
С улыбкой вопрошать пытался сгоряча.
Любили все её, и даже напоследок
Седой декан катал на сгорбленных плечах.
А где-то рвали сеть рыбацкую снаряды.
Народ испанский там страдал, как Прометей.
Ей восемь лет всего, смазливой той наяде,
Была она среди испанских тех детей…
Совсем ещё мала, имела кастаньеты.
Танцуй, танцуй, дитя! И мы станцуем всё ж.
Отчизны, вроде, нет…
Но у неё-то есть ты!
А генералы все – ты их переживёшь.
Ещё настанет час – и будет карта бита.
Исчезнут, наконец, все ящики Пандор…
Танцуй, танцуй, дитя!
Жизнь – страшная коррида.
Сто Минотавров там – один тореадор.
В Мадриде будешь ты и будешь в Барселоне.
С отцом в Гранаду вместе – это ль не презент?
Усмешка красит жизнь, а слёзы жгут, солёны.
На фоне баррикад есть музыка Бизе!
Оригинал:
Студентські вечори... Танцюють чи не всі там
і чардаш, і мазурку, і танці всіх племен.
Приходила до вас іспанка Карменсіта.
Любила танцювати, на те ж вона й Кармен.
Найкращі кабальєро кружляли її в танці.
І кожен усміхався, і кожен щось питав.
Усі її любили, і навіть наостанці
декан сивоголовий на плечах покатав.
А десь іржаві бомби рибальські рвали сіті.
А десь народ іспанський конав, як Прометей,
Було їй років вісім, іспанці Карменсіті.
Була вона вже діти іспанських тих дітей,
Така іще маленька, а мала кастаньєти.
Танцюй, танцюй, дитино! І ми танцюєм теж.
Нема вітчизни в тебе,
але у неї є ти!
А всі ці генерали,— ти їх переживеш!
Той час іще настане, ще та хвилина прийде.
Колись же вони щезнуть, всі скрині всіх Пандор.
Танцюй, танцюй, дитино!
Життя — страшна корида,
На сотню Мінотаврів — один тореадор.
Ще будеш і в Мадріді, ще будеш в Барселоні,
Іще тебе в Гранаду твій тато повезе.
Життя — це і усмішка, і сльози ці солоні.
І кров, і барикади, і музика Бізе!
*
Вал Корнєєв
Я знав саме цю Карменсіту Шевченко (у дівоцтві — Вісенте). Київська босячка, жінка із паскудною і дріб'язковою вдачею. У 1991 р. після путчу, її мама, Анна Симонівна, доцент факультету романо-германської філології, репатріювалася до Іспанії. Кармен з родиною поїхала за нею, і весь залишок життя прожила на мамину пенсію. Померла в Барселоні чотири роки тому.
Щось у віршах збувається, але не завжди так, як здавалося у 1956 році (здається, вірш написаний приблизно тоді).
Спасибо за оригинал
Ниночке Шендрик
и спасибо Инне Гавриловой
за помощь в оформлении
концовки перевода!