Рецензия на «Рiдна ненько моя» (Ольга Иштяк)
Рідна ненько моя-
Україно кохана!
Чом тебе на шматки
Рвуть "оранжеві" пси?
Як це сталось, Красуньо,
Що умилась ти кров'ю
І сини твої гинуть
У полом'і війни?
Нема Ради в тебе,
Що бентежиться серцем-
Нікому не потрібні
Голі діти твої.
Щира мова співуча
Захлинулась сльозами-
То собаки скажені
Поділяють Донбас...
Безталанна Країно,
Скільки ще можна лиха?
За копійки тебе
Розп'яли на Хресті...
http://www.stihi.ru/2015/02/06/5803
***
Нажаль, міліють душі і серця,
Тому і річки в Україні поміліли...
Нам треба об'єднати в Україні всі серця,
Щоб душі при незгодах не тремтіли...