От ти глянеш на неї — вона незламна,
А торкнешся неї — вона магніт.
Кожен л’є своє, як табло рекламне,
Кожен тобі сипле свій алфавіт.
В кожного є для тебе тарілка бруду
Вже не боюся, просто не вірю в це
Я втікаю, біжу, мені лячно, не хОчу, не буду
І прошу, врятуй, сховай у своє плече.
Зникають й уриваються людські зв’язки
Я вимагаю правди, мені сервірують брехню
Любити — дорівнює берегти, любити — це ти.
Любити — це зняти свою броню.
Хіба можна мовчати коли у мене відбирають тебе
Ти просив не вдягати свої шрами поверх одежі
А від того як дивишся — не врятує ані Індія, ні Тібет,
Та куди цілував — тепер б’єш, як чужому й належить.