Грім гуркоче,
грім гримить
небом котиться.
Небеса оперізує
злато–блискавка.
Небо хмарами
кипить, закипає.
Дощ хлюпочеться,
з високості
до землі
пасма опускає.
Із небесної води
п’ють травини і кущі,
і дерева теж,
і земля без меж.
Умивається земля
та всміхається,
у калюжі–дзеркала
одягається.
А над всім оцим
свято–танцем дощу
грім з колчаном блискавиць
мчить–летить, стугонить.
То тихенько гуркотить та потріскує,
то розколює блакить та поблискує
і так голосно гримить,
що аж лячно.
А як вдарить із гармат
на всю силу,
присідаєш до землі:
- Боже милий!
То осяйно спалахне
на все небо
і здається: вдарило
коло тебе.
То пророка Ілії коні-чудо
хмари та дощі несуть дюдям.
Громо–блискавично-безкраї
Небо із Землею єднають.
Павлiвка 02.07.2013