Хочу пробачення просити у мертвих:
У мами, у брата, й сестри.
Синів ваших із пам"яті вже не стерти,
Що так в небуття відійшли.
Пробачте, нам рідні, що так не зуміли
Від смерті ми вас зберегти.
І що в наших силах, ми теє робили,
Та тільки пішли ви в світи.
Пробачте нам, мамо, шо так налякала,
Усіх нас і вас ваша смерть,
Бо дуже зненацька, раптово забрала,
Пішло все життя в шкереберть.
Пробач ти, нам брате, що ми підштовхнули
Тебе відійти в небуття.
Засліпленні горем, тоді не збагнули,
Що наша у тому вина.
Пробач, нам сестро, що відчай побачила,
Тоді, ти у наших очах.
Ми всі зневірились, хвороба змучила
І вогник у домі зачах.
Пробач, Михайлику,маленька дитино,
Від нас ти пішов в небуття.
Трагічною смертю тоді ти загинув
І ми поховали дитя.
Ой, любий наш сину! Наш милий Василю!
За що нас так Бог накарав!
У землях Донбаса сьогодні загинув!
Тебе Бог на небо забрав !
Пробачте, нам рідні, що ми не зуміли,
Усіх вас від смерті спасти!
Відвести від вас всіх смертельнії стріли,
Ви не пішли б в небесні світи.