У полоні твоїх неймовірних очей
провела я колись п'ять безсонних ночей.
В першу ніч ти для мене всю душу відкрив,
і секрети свої ти навпіл поділив.
В другу ніч, як торкнувся ти ніжно руки,
в вікнах світу мого розлетілись шибки.
Зрозуміла в ту мить, що в тобі я тону,
і що з вдячністю мить цю колись поверну!
Теплий подих п'янкий, і так близько вуста,
третю ніч тебе знаю, вже я більше не та...
Вже не ті в мене мрії, грішна кара моя.
На губах я смакую твоє дивне ім'я.
На четвертий світанок ти молиш не йти,
ці слова десь на серці залишають сліди.
Із тобою мовчала, споглядала зорю.
Ти на п'ятий світанок сказав - я люблю...
У полоні твоїх надзвичайних очей
проведу я тепер значно більше ночей...