Ти знову висмикуєш руку,
неначе боїшся вогню.
Можливо, холодну розлуку
я усмішкою зупиню.
Бо потім не буде світанку.
Бо потім не буде зорі.
І іншим поетам до ранку
співатимуть ніч ліхтарі.
Торкнутись дозволь на прощання.
Я все ще соромлюсь сказать
смішне і наївне бажання –
долоні твої цілувать...