Дівчина з бажанням жити, але відсутністю нервів і багажем відчаю тепер поруч з тобою йде.
Ти кожним словом сковуєш себе страхом сердитим
серед друзів, знайомих, пройдешніх людей.
А вона досі тобі вірить і привітна при випадковій зутрічі за містом.
Між вами прірва оксамитових недопалків сигарет, вивчені вулички, на яких тепер так тісно.
Взимку саме час гріти серцем
ту єдину вену з коханням, поки ще існує.
Памятай твої очі - золоте люстерце,
вони в ньому лезом памяті твої дії шліфують