Cидів хлопчина біля ставу,
На воду сумно він дивився.
Пливли качки собі в заплаву,
На них дивився і журився.
Нема тепер у нього мами
І батько днями пропада.
На беріг хвилі йдуть шарами,
Хлюпочиться собі вода.
Ця хвиля качечку гойдає,
А з нею діточок її.
В цей час вона того не знає,
Як важко й гірко сироті.
І знову він біжить до мами,
Знов до могили прихиливсь,
Тихесенько шепече він устами:
Матусю рідная, вернись..