Сьогодні День Народження у тата,
Бабця прийде в цей день його вітати.
Стоїть через дорогу тата хата,
Та доці можна тільки споглядати.
Відколи мама відійшла в могилу,
Із тих пір тато мачуху привів,
Долю дитини приймав, як віджилу,
Дорогу додому навік перекрив.
Осталося тільки тихенько дивитись
Виглядаючи тихо із-за воріт,
Як тато із мачухою буде веселитись,
Бо їм наплювати на бідних сиріт.
Дитина мачухи весела й щаслива,
Покаже язика і знов утіка.
Чом доля сирітська така не щаслива,
Де кожен постійно тобі доріка?!
Ніхто не пригорне цю бідну голівку,
Ніхто їй не скаже ці теплі слова.
Бо мама рідна залишивши домівку,
Пішла в могилу, й поросла вже трава.
Як довго сирітка на бабцю чекала,
Її виглядала із різних сторін.
Бабця сьогодні немов не впізнала,
Очі опустивши до самих колін.